Леся Українка
25 лютого – 150 років від Дня народження Лесі Українки - Лариси Петрівни Косач-Квітки, видатної української письменниці, поетеси, перекладача, громадської діячки. Батько Лесі був правником, дійсним статським радником, маршалком Ковельського повіту. Мати – відома письменниця і громадська діячка, яка взяла собі псевдонім – Олена Пчілка. Її брат, дядько Лесі Українки, Михайло Драгоманов – видатний український історик, філософ, дослідник мови, фольклорист. Він значно вплинув на становлення Лесі Українки як письменниці.
Леся була надзвичайно талановитою дитиною. У 4 роки дівчинка навчилася читати, у 5 – грала на роялі і почала самостійно писати листи своєму дядькові, а у 6 років уже майстерно вишивала, у 9 склала свій перший вірш ‘’Надія’’. у 13 років – вперше опублікувала свої поезії, взявши псевдонім Леся Українка. Коли їй було 19 років написала підручник «Стародавня історія східних народів», у 22 – за сприяння Івана Франка видала першу поетичну збірку «На крилах пісень».
Також вона була дуже активною і талановитою, і мала хист до
- малювання (деякий час навчалася в художній школі Миколи Мурашкав Києві);
- музики (брала уроки гри на фортепіано у дружини Миколи Лисенка Ольги О'Коннор);
- вивчення іноземних мов (навчалася у приватних викладачів і вивчала мови самостійно).
Із 9-річного віку і до кінця життя Леся Українка хворіла на туберкульоз кісток. Вона називала свою боротьбу із недугою – «тридцятилітньою війною». Леся перенесла кілька операцій, весь час відчувала біль. Із часом до туберкульозу кісток додалися серйозні проблеми із легенями і нирками. Діагнозували хворобу в Лесі влітку 1883 року. Їй оперували ліву руку, видаливши частини кісток, уражених хворобою. Лесі довелося відмовитися від музичної кар'єри, про яку вона думала. Через деякий час Лесю Українку закують майже повністю у гіпс, вільною залишиться тільки стопа однієї ноги. Рідні бачили, що дівчина вправлялася, щоб грати пальцями цієї ноги на роялі. Усе життя Леся Українка була вимушена лікуватися, проходити через болючі медичні процедури, а окрім цього, шукати для життя місця, що уповільнювали б розвиток хвороби. Такими кусочками стали Єгипет, Італія, Крим і Грузія.
Леся Українка, як і більшість духовно обдарованих особистостей, захоплювалася талантами та уміннями інших людей .Вона по-своєму любила кожного, хто збагатив її світ, зробив яскравішим її життя, а головне надихнув і направив її жадібний до пізнання мозок. У ранньому дитинстві Леся була «нерозлийвода» зі своїм старшим братом Михайлом. Вони разом гралися, разом читали книжки, разом училися удома, оскільки батьки не хотіли віддавати дітей до повністю зрусифікованих шкіл.
Кілька цікавих фактів про поетесу:
- Леся Українка перебувала під негласним наглядом поліції, і цензура не раз забороняла її твори. Більшість своїх робіт поетеса публікувала за кордоном Російської імперії – Берліні, Дрездені, Празі, Відні.
- Свій творчий псевдонім поетеса запозичила в свого дядька: Михайло Драгоманов підписував свої публіцистичні твори «Українець».
- Леся не лише писала вірші, а й створювала нові слова — їй маємо завдячити існуванням слів «промінь», «напровесні», а її мати, письменниця Олена Пчілка ввела в лексикон українців інше знайоме нам нині слово — «мистецтво».
- За словами Івана Франка, тендітна й ніжна Леся Українка була «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Хоча сама поетеса себе не вважала гідною й нігтя Франка, оточення вважало її за надзвичайно сильну духом жінку.
- За словами Івана Франка, тендітна й ніжна Леся Українка була «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Хоча сама поетеса себе не вважала гідною й нігтя Франка, оточення вважало її за надзвичайно сильну духом жінку.
- За спогадами Лесиної сестри Ісидори Косач-Борисової, в останні роки життя очі Українки стали надзвичайно блакитними. Всі дивувалися, адже вони були наче неземними
По собі Леся Українка залишила вражаючі поетичні поеми, прозові твори, понад 270 віршів, публіцистичні статті, а також неперевершені переклади світової класики.